У якому випадку слід подавати нам милість?

ЧИ ЗАВЖДИ подана нами милостиня принесе користь нашому ближньому? Адже на жаль, серед жебраків, наших ближніх, в й такі люди, які будуть використовувати зібрану милостиню на випивку або для задоволення інших своїх гріховних по­треб. Підтвердженням правоти цієї думки є слова блаженного Августина, який говорив про те, що не всяке прохання слід виконувати. При цьому блаженний Августин вказував на те, що Йосип не зобов'язаний був виконувати любовні вимо­ги дружини Пантефрія. Або Сусанна не повинна була виконувати прохання іудейських старців, пов'язаних з любовними домаганнями. 

У відомих словах Ісуса Христа про милостиню йдеться про те, що милостиню слід творити без лицемірства. Не сурмити перед собою під час звершення милостині. Творити милостиню слід так, щоб ліва рука не знала про те, що робить права. Творити милостиню слід таємно. У цих словах Ісус Христос говорить про той конкрет­ний випадок, коли милостиню потрібно подавати поза всяким сумнівом. Позаяк подана милостиня в даній ситуації піде на користь. 

Чи в усіх випадках слід подава­ти милостиню? Адже той хто подав милостиню несе відповідальність за те, для яких справ, добрих або злих, ця милостиня буде використа­на. Безумовно, творіння милостині є добрим богоугодним вчинком, че­рез який ми виявляємо свою любов і турботу про ближнього. Недарма Ісус Христос сказав: «Хто просить у тебе дай, і хто хоче позичити в тебе не відвертайся» (Мф.5,42). 

Слова Ісуса Христа «хто просить у тебе дай» не закінчуються закликом «дай все чого б він не по­просив». Господь дає повне право самій людині, що подає милостиню, вирішувати питання чи кож­ному жебракові слід подавати милостиню і якою повинна бути ця милостиня. І тому на того, хто подає милостиню лягає відповідальність за те, на користь чи на шкоду буде використане його подаяния. Адже дуже часто бувають прохання гріховного змісту, виконувати які неприпустимо і тому корисно в них відмовити. 

Багато людей не хочуть подавати милостиню п'яницям, ледарям, жебракам, які з жебрацт­ва зробили для себе професію, і не хочуть ніде працювати та стати повноцінними членами суспільства. В іншому випадку люди не хочуть подавати милостиню тому, що не знають як вона буде застосована. В цьому випадку людина у ролі барометра використовує свою совість, яка й по­винна підказати людині варто чи ні подавати ми­лостиню в даному конкретному випадку. Для того, щоб уникнути помилок і сумнівів потрібно перейнятися співчуттям конкретно до того жебрака, якому хочуть подати милостиню, Тобто потрібно перейнятися його турботами та стражданнями і тоді вже відповісти на питання, чи вартий він милостині чи просто прикидається, дурить вас, щоб виманити у вас гроші на свої корисливі, можливо недостойні справи. 

Для того, щоб зрозуміти страждання убогого, оцінити його потреби правильно та об'єктивно, слід подумки звернутися до Бога, прочитати одну з молитов, наприклад молитву Ісусову. А після молитви потрібно попросити Господа Бога про та, щоб Він лросвітив ваш розум і не дав вам поми­литися. Потім потрібно подумки уявити себе на місці прохача та оцінити його страждання і потре­би. І якщо ви відчуєте, що жебрак вас не обманює і його прохання не порушують Божих заповідей а ваша милостиня піде йому на користь, ось тоді, виконуючи свій обов'язок милосердя та співчуття подайте йому милостиню від чистої душі, щиро, з радістю. Так як;«радість людині - добродійність її» (Притч.19,22). 

Подаючи милостиню жебракові, який справді її потребує, людина цим богоугодним вчинком виконує заповідь Божу про любов і милосердя до свого ближнього. Подаючи милостиню, людина робить добрий вчинок, виявляючи турботу і ува­гу, співчуття та щедрість до оточуючих. Звершен­ням добрих вчинків людина не тільки викорінює зі своєї душі жадібність, жорстокість та злобу, але й служить Богу, живучи за його заповідями. А Го­сподь «надолужить йому за благодіяння його» (Притч.19,17). 

За матеріалами газети «Світло православ’я» № 8, 2012 р. підготовано свящ. І. Голубом.