Великий проповідник покаяння, ревний виконавець заповідей Господніх святий Серафим Саровський сказав такі слова: «Збирай смирення, і навколо тебе спасуться тисячі». А Господь звертаючись до апостолів, а в лиці апостолів до кожного з нас закликає: «Навчіться від Мене, бо Я лагідний і смиренний серцем». І дальше Господь вказує тим хто збирав смирення і лагідність, що вони здобудуть спокій для своїх душ.
Що ж це таке спокій душі? Це той стан коли людина не заздрить, не вивищується, не злорадствує, не осуджує, а проводить життя в Христі Ісусі нашім Господі. І приклади із життя Богочоловіка на землі вказують нам на цей істинний шлях, котрий веде кожну людину в Царство Небесне. Навіть і після смерті тих чи інших великих сповідників і подвижників віри і благочестя, таких як преподобні Антоній і Макарій Великі, авва Дорофей, Серафим Саровський, Антоній і Феодосій Печерські, Іов Почаївський та багато інших угодників Божих, їхнє життя повчає нас лагідності та смирення.
Вже пройшло більше як дві тисячі років з того часу як Христос ходив по землі і проповідував Своє вчення, але це вчення до сьогоднішнього дня лунає у храмах Божих. Віра Христова – це та віра яка в особах святих апостолів розійшлася по всьому світові і знайшла розповсюдження в серцях багатьох подвижників християнського благочестя, змушує нас смиритися один перед одним і перед самим собою. І ось Господь бачачи людське серце, знаючи всі його пориви хоче увійти в нього, хоче закликати людину до себе в ім’я її спасіння і вічного життя. І як Він закликає всіх нас до Себе, сьогодні розказує нам притча про званих на вечерю, яку ми чули в сьогоднішньому євангельському читанні. Ця притча яскраво і образно розповідає про любов і турботу Бога за нас і тому дорогі браття і сестри зупинимося на цій притчі більш детальніше.
…Один чоловік зробив велику гостину, велику вечерю і запросив багато людей; і коли настав час вечері, послав раба свого сказати запрошеним: приходьте, бо вже все готове.
Хто ж цей чоловік, що зготував велику гостину? Це – мої дорогі Бог Отець. Бог Отець готує велику вечерю і кличе багатьох. Що ж означає ця велика вечеря? Велика вечеря це Царство Боже. Велике це царство і незвичайне. Царює в ньому сам Бог. Мешканці його це Сили Небесні та люди які своїм благочестивим християнським життям здобули спасіння тобто Царство Небесне. Вибраний Богом єврейський народ отримав запрошення на вечерю. Бог різними способами закликав єврейський народ до участі у своїй великій вечері: призивав обітницями і пророцтвами; кликав чудесами і з’явленнями Своєї Всемогутності і Премудрості, Своєї правди і милосердя, кликав прославленням вибраних мужів котрі догоджали Йому; закликав страшними карами, котрі посилалися з висоти на тих хто противиться волі Божій.
Під рабом у сьогоднішні притчі ми повинні розуміти Господа Ісуса Христа, який був посланий до покликаних євреїв. Коли Він виступив на служіння людському роду звернувся із словами: «Покайтеся, бо наблизилося Царство Небесне» (Мф.4.17). Благовістя про Царство Небесне було однією із головних Його справ. Єдинородний Син Божий перш за все запрошував євреїв.
… І почали всі ніби змовившись вибачатися. Запрошеними із середовища євреїв перш за все були книжники, законники і фарисеї, народні вожді. Вони читали і пояснювали народу всі ті місця із Святого Письма, в котрих ясно пророкувалося про час відкриття благодатного Царства Божого на землі. Простий єврейський народ зачерствів у своєму невігластві, а ті хто уявляв себе мудрими вождями вибраного народу осліпли духовно і не хотіли зрозуміти часу Царства Божого, котре з’явилося в силі. Від запрошення прийняти участь у вечері вони відмовилися. Не захотіли. Тому що вони хотіли бачити Месію не таким, як Він прийшов: в убогій печері у Вифлиємських яслах; прийшов і назвався сином теслі від Діви Марії. Вони очікували Царя – Володаря всіх народів, котрий підкорить їм весь світ.
…Перший сказав йому: я купив землю, і мені потрібно піти і подивитися її; прошу тебе, вибач мені. Другий сказав: я купив п’ять пар волів і йду їх випробувати; прошу тебе, вибач мені. Третій сказав: я одружився і тому не можу прийти. Як бачимо запрошені гості висувають різні причини відмови від вечері; однак спільним у них є головне почуття, яке штовхає до такого вчинку: це пристрасть до земних і уявних благ світу. Людське вони поставили вище ніж Боже, тимчасове взяло верх над вічним. Під двома першими на перший погляд ніби господарськими людьми Спаситель розуміє тих багатих фарисеїв і садукеїв, котрі прихиливши свої серця для збирання багатства, не хотіли і нібито не мали часу для слухання благовістя про Царство Боже. Не бажаючи і думати про щось інше крім земних благ, вони все ж таки нібито пам’ятали про Бога. Третій вже настільки прив’язався до всього земного, що вже не пам’ятав про Бога – він навіть не просить вибачення, бо вже застряг у гріхах світу. Святий Кирило Александрійський так і говорить: «Той хто одружився, має плотську пристрасть до жінки, а тому відвертається від істинного і постійного блага. Тобто він підпадає всім плотським гріхам».
…І, повернувшись, слуга сказав про це своєму господареві. Тоді, розгнівавшись господар дому сказав своєму рабові: піди швидше на вулиці й провулки міста і приведи сюди вбогих, калік, сліпих і кривих. І сказав раб: господарю зроблено, як ти звелів, і ще є місце. Господар сказав рабові: піди на дороги і загороди і умовляй прийти, щоб наповнився дім мій… В нашому життєвому побуті, якщо і трапиться подібне, то людина, із витратами і турботами готувавши званий обід, справедливо розцінила би відмову запрошених як неувагу і зневагу до себе. Подібно вчинив і євангельський господар він розгнівався і звелів рабові покликати вбогих, бідних, сліпих і кривих. Обездолені будучи запрошені навіть не думали відмовлятися від участі у вечері. Вони з повною довірою віднеслись до того хто їх запрошував. Серце в них було смиренне. Відкинений вождями богообраного народу, Господь Ісус Христос благовіствує євангліє царства цим простим і зневаженим людям, котрі самі про себе говорили, що вони – люди малосвідомі, сліпі і темні і, як криві, не можуть бути без опори в житті. Вони усвідомлювали себе грішниками, хворими душею, і були раді з того, що Лікар душ і тіл не відкинув їх. Господь Ісус Христос прийшов на землю прикликати у Свою Церкву не одних тільки євреїв, до них Він звернувся перше всіх, але запрошені євреї котрі прийняли цей заклик не могли наповнити палат доброго господаря. І прийшлося рабові йти шукати гостей на дорогах, провулках, та перехрестях. Що ж означають ці дороги, ці провулки? Це землі на котрих перебували і перебувають язичники. Їх кличе закликає Господар сповнений безмежної любові Отець Небесний. Людей котрі відпали від Бога і блукали в темряві ідолослужіння і ходили в похотях своїх сердець, Він кличе їх до спілкування із Собою, Він хоче, щоб всі люди прийшли до пізнання істини і спаслись.
Дорогі брати і сестри прекрасним є те, що ми з вами відгукнулися на голос Божий. Це він нас покликав із темряви гріха і ми прийшли. Ми як християни, всім серцем прийняли Спасителя: не володаря земель і матеріальних благ, а Царя Небесного, Владику наших душ і тіл. Як прекрасно, що Він Сам приготував для нас Тайну Вечерю, тобто Голгофу. Він приніс Себе в жертву і дав Своє Тіло і Кров для того, щоб ми з вами через ці святі Таїнства Сповіді та Причастя, які ми можемо здобути тільки в Церкві Христовій, осягнули життя вічне.
Але і сьогодні є ті, хто не чує голосу Божого, хто нехтує Його тілом – єдиною святою Церквою. Ця притча, возлюблені брати і сестри повинна визивати у кожного з нас біль душі – біль за тих, хто був покликаний, але не виявився серед вибраних. Це про них Господь сказав, що ніхто із тих, хто відмовився, коли Він закликав, не увійде в оселю Небесну: багато покликаних, але мало вибраних для Царства Небесного. Дехто може сказати, що будь-яка секта, проповідує слово Боже і тим самим просвіщає людей. Але Господь не випадково сказав: «Ворог людського роду посіє бур’яни, а коли прийду то чи знайду Я віру». Але нам слід пам’ятати, що на людину, яка відпала від Церкви так само як і на тих хто опанований гріхом п’янства, хто перебуває у стані коливання чи краще сказати у стані невпевненості чекає одинакова участь, вони не побачать Царства Небесного. Тому що вони не прийняли Спасителя так як було встановлено Ним самим через святих Своїх Апостолів. Адже єдина Христова Церква є для нас спасінням. Святий апостол Павло сказав: «Один Господь, одна віра, одне хрещення, один Бог і Отець всіх. Котрий над усіма, і через усіх, і в усіх нас» (Еф.4.5-6).
Сьогодні возлюблені у Христі, ми повинні бути вдячні Богові за все. Знову і знову старатися бути дітьми Божими не тільки в букві Закону, бо по вірі нашій повинне бути і наше життя; і любов до ближнього, і милосердя, але не заради вигоди, не заради своєї слави, як це сьогодні роблять роздаючи гуманітарну допомогу різноманітні заїжджі проповідники. Що проповідують вони нам наслідникам Святої Київської Русі, котра просвічена світлом святого хрещення вже більше як тисячу років тому. І навіть вже на Першому Вселенському Соборі в 325 році вже були єпископи із Херсонесу, котрі були свідченням про віру Христову на наших землях. Ці горе проповідники проповідують нам не істинного Христа, а Христа з рок спектаклів і богослужіння під естрадні оркестри.
Велике діло спасіння людини. І сьогодні тільки Свята Церква є тим джерелом Божої милості та благодаті, через яке приходить це спасіння. Ми ж будучи лінивими рабами свого Господаря очікуємо свого спасіння не докладаючи ніяких зусиль. Для нас важкий вузький шлях спасіння в Церкві, і ми шукаємо чогось легшого, і в результаті потрапляємо до приїжджих проповідників. І при цьому виправдовуємо себе у цьому гріху кажучи, що Бог є всюди. Але як мало значення мають ці оправдання перед Богом! Це широкий хибний шлях. Кожен хто виправдовує свої гріхи, зачерствіло без жалю перебуває у глибині свого беззаконня і не турбується про спасіння своєї душі. Адже кожного із нас сам Ісус Христос, невидимо стоячи посеред нас закликає, так як колись призивав тих, що були в Єрусалимі: «Ідіть, бо вже все готове» (Лк.14.17). Готове Небесне блаженство, вічне Царство, ті блага, «котрих око не бачило, і вухо не чуло, і на серце людині не приходило те, що Бог приготував тим, хто любить Його» (1Кор.2.9).
Нехай же Господь просвітить кожну людину котра заблукала в гріхах. Нехай допоможе їй знайти істинне Світло, котре світить в темряві. Бо тільки ніколи неминаюча істина Христос, котрий перебуває у своїй Церкві, Котрий збирає Своїх вірних дітей на духовну трапезу – Таїнство Божественної Літургії Євхаристію, нехай призве і нас до Царства свого. Нехай допомагає нам Господь позбуватися гріха і ставати дітьми Божими.
СВЯЩ. ІВАН ГОЛУБ. ВИКЛАДАЧ ЛПБА УПЦ КП
Немає коментарів:
Дописати коментар