«Діва нині стоїть в церкві із ликами святих невидимо молиться за нас Богу. Ангели з святителями поклоняються, апостоли ж з пророками радуються, бо за нас Богородиця благає Предвічного Бога» (Кондак на свято Покрови Божої Матері).
У почутті й розумі кожного народу, після імені Бога, найбільш люблячим, милим і солодким іменем є ім’я матері. Це є те найдорожче ім’я, яке перш ніж вимовлять наші уста, скоріше відчувається нашим серцем. На світі немає кращої, більшої і чистішої любові над материнську любов. Бог доручив матері важливе завдання бути видимим ангелом-охоронцем у вихованні своєї дитини.
Але є одна Цариця над світом, Цариця неба і землі, що перебуває на небі разом із своїм Божественним Сином. Цією Матір’ю-Царицею є Преблагословенна Діва Марія, Мати всіх християн, якими піклується і яких рятує як рідна мати.
Свята Православна Церква, щоб найбільш урочисто вшанувати спомин великого діяльного заступництва Матері Божої і тим самим показати Її доброчинність, помічні дії та безустанні молитви за Своїх християнських дітей, призначила день Покрови Пресвятої Богородиці.
Свято Покрови Божої Матері – це свято похвали нашій Небесній Матері, Яка перевищує всіх матерів світу Своєю безмежною добротою, діяльністю і любов’ю. вона піклується про всіх християн з однаковою дбайливістю і ніколи не відмовляє у Своїй допомозі в душевних і тілесних потребах тим, хто приходить під Її материнський покоров.
Що ж означає Покрова Божої Матері над нами?
Покров Божої Матері – це любов Її до нас, яка скріплює нас в бідах і терпіннях, висушує наші сльози, допомагає йти по нелегкій дорозі спасіння. Покрова Божої Матері – це Її молитва за нас, що підносить нашу немічну молитву до Престолу Божого.
Покрова Божої Матері – це заступництво Пресвятої Богородиці за нас, грішних, перед нашим Спасителем, це заступництво, за яким прощаються наші гріхи. Господь Ісус Христос не стидався називати нас Своїми братами, і Пречиста Мати Його підносить покрову материнської любові над кожним християнином – членом Святої Церкви – Тіла Христового.
Багато повчальних історій Її милостивої допомоги роду людському ми можемо навести, щоб це підтвердити, але спочатку зупинимось на найголовніших подіях, що започаткували сьогоднішнє свято.
В 910 році за царювання Льва Мудрого, сарацини, тобто магометани, вдерлися у Візантію і обложили військом її столицю Константинополь. Неминуча загибель нависла над містом. Сарацини, як фанатики магометанства, нікого не милували: дітей і старців вбивали, а дорослих і здорових продавали в неволю. Тоді ж у місті виникла страшна хвороба – морова язва, від якої майже кожен десятий помирав. У тому своєму нещасті й біді пішов увесь віруючий народ на молитву до Влахернської церкви, в якій зберігалася Риза Богоматері, її покривало на голову - омофор і частина поясу, перенесені з Палестини в 5 столітті. Цілу ніч християни безперервно благали в молитві Пресвяту Богородицю допомоги і захисту. Віруючи в материнську допомогу Пречистої, вони з глибини віруючих сердець кликали: «Не маємо іншої допомоги, не маємо іншої надії, тільки Тебе, Владичице!» Люди пам’ятали, що вона ще на землі клопоталася за них, і пообіцяла після Свого Успіння завжди бути з ними. Тим сильнішим могло бути Її заступництво тепер, коли вона сіла на небі, на Престолі Слави біля Престолу Божого Сина. Тому до Неї щиро звертаються царгородці в страху перед переважаючими силами ворога і щиро благають її про скору допомогу і порятунок.
Коли побожний народ заповнив усно церкву і молився під час Всенічного Богослужіння, вночі з’явилася над людьми, йдучи в повітрі, Пресвята Владичиця Богородиця. Вона йшла осяяна небесним світлом і оточена ангелами та хорами святих небожителів. Святий Хреститель Господній Їоан і апостол Іоан Богослов супроводжували Царицю Небесну. Увійшовши через Царські двері храму, ставши на коліна, Пречиста Діва довго молилася за християн. А тоді зняла з голови покривало і розгорнула його над богомольцями. Ніби охороняла їх тим від ворогів видимих і невидимих.
Святий Андрій з трепетом спостерігав дивне видіння і запитав свого учня, блаженного Єпіфанія, що стояв поруч з ним : «Чи бачиш ти , брате, Царицю і Владичицю на молитві за весь світ?» Єпіфаній відповів: «Бачу, святий отче, і боюся».
Преблагословенна Богородиця благала Свого Господа, Ісуса Христа прийняти молитви і прохання тих дітей Христових і просила вислухати їх. За простертим над народом Покровом можна було пізнати, що благодать Божа зійшла на цих людей, що їхні прохання вислухані. Весь віруючий народ, дізнавшись про це і маючи явний доказ милосердя Пресвятої Богородиці, зміцнив свій дух, сміло кинувся на ворогів, розбив і прогнав їх за межі міста. За велику ласку і поміч Пресвятої Діви Марії у визволенні людей від земних нещасть визначено цей день, як день Покрови Пресвятої Богородиці.
І це справді велике щастя, що Провидіння Боже дало людям таку скору і постійну Помічницю в особі Богородиці. Особливо відчув Її материнський покров і наш православний народ. Празник «Святої покрови» на Русі урочисто справляється з 8 століття. , а Пресвяту Марію в нас названо «Матір’ю руського краю». Наші князі, відправляючись у військові походи, вступали з дружиною до церкви, клякали перед іконою Богородиці і доручали себе Її опіці. Вертаючись з перемогою додому, знову вступали в церкву, дякували Їй, і оздоблювали ікону золотом та сріблом.
Наше славне Запорізьке козацтво, що проводило на війнах з ордами татарів та турками усе своє життя до глибокої старості, в степах України, в польових умовах, виносили перед військом Ікону Пречистої і , б’ючи земні поклони, благали в Неї допомоги для перемоги над ворогом. До Пречистої молився батько, відправляючи сина на війну, опіці Богородиці доручала його мати. Накладаючи на шию медальйон з образком Богоматері, наказувала: «Сину, не забувай молитися до Матінки, бо кого вона полюбить, того кулі минають».
За переданням Святої Церкви, Пресвята Діва особливо піклується про людську душу в години смерті, коли вирішується доля вічного спасіння чи осудження. Пресвята Богородиця є Заступницею і Покровителькою всіх християн у Свого сина і Господа нашого. Тому всі віруючі підносять до Неї свої молитви.
І ми всі у Христі брати і сестри потребуємо невичерпного милосердя Матері Божої, Її безустанної допомоги. Живучи у складних часах духовного і національно розбрату, з своїми людськими немочами знаймо, що на небі є «всіх скорботних Радість і пригнічених Заступниця, голодуючих Годувальниця і в біді потіха, хворих відвідини і немічних Покров, - Марія – Мати Бога Вишнього!» Від усього серця прославляймо, дякуймо і молитовно закличмо: «Радуйся, Радосте наша, покрий нас від усякого зла чесним Твоїм омофором».
Свящ . Іван Голуб. Викладач ЛПБА УПЦ КП
Немає коментарів:
Дописати коментар