Земне життя Господа нашого Ісуса Христа найбільше зв’язане з трьома місцевостями Святої Землі, які до сьогоднішнього дня залишилися великими містами і користуються великою пошаною всього християнського світу – Вифлиєм, Назарет і Єрусалим.
У Вифлиємі Ісус Христос народився, тому що так заповів ще старозавітній пророк Міхей: «З тебе, Вифлиєме, вийде цар Ізраїля: Його вихід від початку, від днів вічності» (Мих.5.2).
В Назареті архангел Гавриїл благовістив Пречистій Діві про народження Ісуса Христа. Там Він прожив коло тридцяти років свого укритого життя. Ісуса Христа люди вважали «сином теслі Йосифа і матері, що зветься Марія», а Назарет вважали Його батьківщиною, тобто місцем походження (Мф.13.54).
В Єрусалимі Ісус Христос страждав, помер і на неповних три дні був там похоронений, а потім воскрес.
Всі ці три міста зберігають багато пам’яток на спогад земного життя Ісуса Христа, котрі притягали завжди до себе побожних християнських прочан до Святої Землі.
Але дорогі в Христі брати і сестри ми у Святому Єванглії дуже часто чуємо про четверте місто у Святій Землі, яке розташоване на березі Генезаретського моря – це Капернаум. У цьому місті Ісус Христос багато разів затримувався під час свого прилюдного вчительського життя. В цьому місті мав митницю Матвій поки не був покликаний Христом і не став апостолом і євангелістом.
Капернаум був рухливим і багатим містом. В ньому знаходилася римська військова частина під командою сотника, котрому Ісус Христос оздоровив хворого слугу, було кілька божниць і жило багато єврейських законовчителів. Через Капернаум проходило дуже багато народу, озером переїжджало багато човнів. Але особливо Капернаум був людним під час єврейських свят тому, що через нього проходили галилейські прочани прямуючи до Єрусалиму.
Коли ж додати ще те, що в Капернаумі апостол Петро мав дім, у якому Ісус Христос «мав де голову прихилити», що там жили батьки апостолів – братів Якова та Івана, то кращого місця для свого прилюдного навчання, як Капернаум, Ісус Христос не міг вибрати.
В Капернаумі Ісус Христос не тільки навчав, але й робив там найбільше чудес. Тому сміливо можна назвати Капернаум «містом Христових чудес». Вечорами, як заходило сонце, приносили до нього усіх недужих і біснуватих і оздоровляв багатьох, що були мучені різними недугами, і виганяв багатьох бісів (Мк.1.22-24).
Сьогоднішнє євангліє котре ми з вами чули розповідає нам про два чуда, які Ісус Христос зробив у Капернаумі одного дня, а саме воскресив дочку Яіра, і зцілив кровоточиву жінку.
Начальник синагоги впавши до ніг Ісуса, просив, щоб Він зцілив його хвору дочку. Господь бачачи цю щиру віру, його надію, пішов йому на зустріч. По дорозі до дому Яіра, стиснутий натовпом народу, Господь раптом запитав: «Хто доторкнувся до Мене?». Ученики почали говорити, що серед такого натовпу народу неможливо від цього встерегтися. Тоді Господь сказав: «Я відчув силу, яка вийшла з Мене». І як розповідає далі Євангліє, жінка побачивши, що вона не втаїться, з тремтінням пояснила Ісусові перед усім народом, чому вона доторкнулася до Нього. Виявилося, що жінка 12 років страждала кровотечею, даремно витратила на лікарів усе своє майно і тепер наважилася з вірою на порятунок доторкнутися до Лікаря душ і тіл. За свою тверду і непохитну віру вона зцілилася. Вислухавши її Господь сказав: «Бадьорися, дочко! Віра твоя спасла тебе. Йди з миром» (Лк.8.43-48).
У цей час хтось з дому начальника синагоги сказав Яірові, що дочка його померла і не слід турбувати Учителя. Але Ісус Христос сказав: «Не бійся тільки віруй». Але возлюблені во Христі браття і сестри нам не слід думати, що Яіру забракло віри і що Господь наче спонукав його цими словами вірувати. Ні! Спаситель тільки хотів зміцнити його віру, хотів сказати, що незважаючи навіть на смерть, Яір одержить те, що бажає – побачить свою єдину дочку живою і здоровою. Спаситель продовжує свій шлях. Прийшовши до кімнати де лежала дівчина Спаситель побачив тих, що плачуть і ридають сказав, що дівчина не вмерла, а спить. І виславши всіх з кімнати, залишив тільки трьох найближчих Своїх учеників, та батька і матір дівчини, Ісус Христос взяв її за руку і сказав: «Дівчино встань!». І як розповідає євангеліст Лука: «вернувся дух її, вони відразу встала, і Він звелів дати їй їсти. І здивувались батьки її».
Смерть дочки Яіра в ранньому віці нагадує духовний стан багатьох. Відомо, що в юному віці в нас віра щиріша. Та коли ми стаємо дорослими, нас обмежують житейські турботи і світло віри починає пригасати. Ми з головою поринаємо в життєвий вир і забуваємо про Бога і про Церкву. І аж тоді коли трапиться якась біда ми тут же знову звертаємось до Бога. Як говорить наша українська приказка: «Як тривога то до Бога, а як по тривозі то не треба Бозі». Сьогоднішнє Євангліє подає нам приклади живої і твердої віри. Ми з вами бачимо віру начальника синагоги Яіра, котрий вірив, що Спаситель йому допоможе, також ми бачимо віру цієї нещасної хворої на кровотечу жінки, адже віра була для неї вже останнім засобом її порятунку. Ця євангельська жінка мала щастя доторкнутися тільки до краю одежі Спасителя, а ми з вами дорогі брати і сестри маємо можливість приймати Пречисте Тіло і саму чесну Кров Господа нашого Ісуса Христа. Тому приходьмо до Христа у святій Тайні Причастя і кличмо: «Боже Великий, я вірую Господи, допоможи моєму невірству! Я вірую, що Ти єдиний тримаєш у Своїх Божих руках долю цілого всесвіту, усіх народів і кожного з нас. Пройми євангельським духом всі діла життя нашого, зміцни нашу віру допоможи збільшувати нашу любов до Тебе і до людей. Бо якщо Ти Господи хочеш то зможеш нам допомогти бо Ти сказав нам: «Людині не все можливо, а Богові можливо все» (Лк.18.27) і ще сказав Ти: «Просіть і дасться вам, шукайте і знайдете». Тож ми просимо Тебе: «Заступи, спаси, помилуй і охорони нас Боже Твоєю благодаттю на віки вічні».
СВЯЩ. ІВАН ГОЛУБ. ВИКЛАДАЧ ЛПБА УПЦ КП
Немає коментарів:
Дописати коментар