«Цю жінку, дочку Авраама, що сатана зв’язав ось вісімнадцять років, не треба було від цього вузла звільнити в суботній день?» (Лк.13.16).
Коли ж звільнено її із сатанинської неволі, «вона зараз же випросталася і почала прославляти Бога. Це поневолення згаданої особи було абсолютним: вона на цілих 18 років заніміла у справедливому щодо Бога-Творця чині — прославляти Його всією своєю істотою, сотвореною на «образ Божий». Кожна людина мусить у якійсь мірі пройти через це дошкульне сатанинське передсмертне знущання, бо кожний її гріх є реальною угодою людини зі сатаною — противитися волі Господній. У різних ступенях цієї угоди враховано інтереси обох сторін, а результатом цього є менше чи більше терпіння та повне чи неповне поневолення людини сатаною.
Неповне поневолення є тоді, коли людина чинить зло мимохіть, інерційно і компромісно, тобто залишаючи за собою можливість ще якихось контактів з Богом, — не зрікається Бога, не стає Його ворогом. Тому в цій категорії поневолення присутній опір дияволові й прагнення до визволення «від неволі ворожої». Повне поневолення людини сатаною настає тоді, коли вона беззастережно піддається намовлянню до абсолютного відвернення від Бога, приймає титул атеїста, тобто зовсім деградує: «Безумний каже в серці своїм: немає Бога» (Пс.53,.2). Мало того, є люди, які взагалі хочуть зробити те, чого не можна здійснити ніколи, — вийти з-під влади Бога і бути тихим спостерігачем життя у безбожному світогляді. Такий блаженний безбожний не може існувати. Бо завжди рушійною силою життя — як дочасного, так і вічного — є Божа благодать, конче потрібна для спасіння. Такий інертний стан може бути лише перепочинком перед завершальним штурмом сатани, після якого людина зі стану «тихого атеїзму» переходить у стан сатанинського мракобісся стає войовничим атеїстом.
Те, що ми сьогодні маємо біснуватих людей з невгамовним прагненням влади. І це є природним станом біснуватості. Звернімо увагу на сатанинські інтриги, спрямовані на особу Христа. Для легшого опанування сатана використовує стан людини — її безпорадність при втраті ласки Божої чи тоді, коли Господь перевіряє її на вірність та незламність у вірі. У даному разі, диявол використав стан Христа після сорокаденного посту: «Тоді підійшов до Нього спокусник і каже: Коли Ти-Син Божий, вели, щоб це каміння стало хлібом» (Мф.4.2-3). Диявол пробував скористатися станом Христа: «Знову бере Його диявол на височенну гору і показує Йому всі царства світу і їхню славу, кажучи: «Оце, все дам Тобі, як упадеш ниць і поклонишся мені!» (Мф.4.8-9). Але Ісус відхилив спокусу: «Геть, сатано! Написано-бо: Господу Богу Твоєму поклонишся і Йому єдиному будеш служити» (Мф.4.10). Тут є одна дуже цікава деталь: «Лишив тоді Його диявол. І ось ангели приступили і почали служити Йому» (Мф.4.11). Тут всемогутній Господь Бог — Ісус Христос — навмисне звелів ангелам відійти від Нього. Цим вирішив скористатися диявол і, не розуміючи Божої тактики, мовив: «Коли Ти Син Божий, кинься додолу, написано-бо: «Він ангелам Своїм велітиме про Тебе, і вони візьмуть Тебе на руки, щоб ногою не спіткнувсь об камінь» (Мф.4.6). Отже, коли людина наважується на. беззастережну угоду із сатаною, то ангел-хоронитель, стає безвладним, оскільки це — рішення людини, а Господь шанує вільну людську волю.
На сьогоднішній день дорогі в Христі брати і сестри ми маємо не тільки тілесних паралітиків, але що гірше наше суспільство переповнене мільйонами духовних паралітиків. Духовні паралітики подібні до тієї нещасної, що була зв'язана сатаною вісімнадцять років, але ще чогось приходила до синагоги. Не знати чого, бо не для прославлення Бога. Адже лише після визволення із сатанинської неволі вона «почала прославляти Бога» (Лк.13.13) і це з'ясовано Христом. Так воно мається й сьогодні. У цей важкий для нашого народу час здійснюються Христові попередження: «Тоді видадуть вас на муки і уб'ють вас; вас будуть ненавидіти всі народи імені Мого ради. Багато тоді спокусяться і видаватимуть один одного, і будуть ненавидіти один одного. Чимало лжепророків устане і зведуть багато людей. Тому, що розбуяє беззаконня, любов багатьох охолоне. Але хто витримає до останку, той, спасеться».
Свящ. Іван Голуб. ВИКЛАДАЧ ЛПБА УПЦ КП
Немає коментарів:
Дописати коментар