Бородьба

Боже, який я грішний,

пропасть та пустота,

яке це треба мати терпіння,

аби невпадать в це щодня.

Спокуса супроводжує повсюди,

диктує устав гріховних ідей,

лиш варто задуматись про чудо,

як вже в полоні павукових сітей.

І знаєш не варто, а повторюєш знову,

а потім сльози і щира молитва Богу,

аби відвернув усю цю спокусу,

дав сили боротись з гріхами люду. 

© Ведміцький Володимир.