«Цю жінку, дочку Авраама, що сатана зв’язав ось вісімнадцять років, не треба було від цього вузла звільнити в суботній день?» (Лк.13.16).
Коли ж звільнено її із сатанинської неволі, «вона зараз же випросталася і почала прославляти Бога. Це поневолення згаданої особи було абсолютним: вона на цілих 18 років заніміла у справедливому щодо Бога-Творця чині — прославляти Його всією своєю істотою, сотвореною на «образ Божий». Кожна людина мусить у якійсь мірі пройти через це дошкульне сатанинське передсмертне знущання, бо кожний її гріх є реальною угодою людини зі сатаною — противитися волі Господній. У різних ступенях цієї угоди враховано інтереси обох сторін, а результатом цього є менше чи більше терпіння та повне чи неповне поневолення людини сатаною.
