Глиняні таблички, камінь, кістка, дерево, шкіра, різні метали, черепки (остраконах), папірус і пергамен – все це вживалося в давнину в якості матеріалів для письма. З перерахованих матеріалів інтерес для дослідника Нового Завіту представляють, головним чином, останні два, оскільки майже всі новозавітні рукописи написані на папірусі або на пергаменті.
Проект почав існувати за підтримки Української мови і Релігії Української Православної Церкви Київського Патріархату.
субота, 19 травня 2018 р.
Текстологія Нового Завіту: загальні положення
За що Господь карає людські душі?
Чи задавали Ви собі таке запитання? Усі людські біди це вияв божої справедливості за діла вчиненні людьми. Усі кажуть «кара Божа на нас», але слова ці треба сприймати як вияв милосердя Божого, що Господь за допомогою біди приводить людину до покути, розкаяння. Усі люди переймаються будь чим але лише не собою. Ось пригадайте коли ви дивились правді в очі, коли заглядали у своє серце, коли ви судили себе за прожитті дні?
понеділок, 24 червня 2013 р.
Чому зрікаєшся своєї мови?
Чому зрікаєшся своєї мови?
Кладеш на неї тяжкі окови?
Невже вона тобі не вгодила?
Невже твоє серце вона не зігріла?
Чи може у ній немає краси?
Така милозвучна, співуча і мила,
Скільки в ній ніжності, тепла і сили!
Це мова поетів, мова Вкраїни.
Українською мовою
Говори і співай,
Рідною мовою
Бога прославляй.
Не думай про те,
Що скажуть ті люди
Які нашу мову
Готові забути.
Люби наш народ,
Люби Україну,
А ще пам'ятай
четвер, 13 грудня 2012 р.
Моральність у суспільному житті
Ще Арістотель у далекі часи свого життя зробив визначення, що людина є істотою суспільною. Спостерігаючи за людьми ми можемо зробити висновок, що Арістотель був правий. Проходять роки, тисячоліття міняється навколишнє середовище та умови життя, але людина як і сотні тисячі років тому потребує інших людей, спільноти, спілкування, тому що як відомо ніщо не може замінити живого слова та справжніх суспільних відносин.
понеділок, 10 грудня 2012 р.
Проповідь у день пам'яті святителя Миколая
«Радуйся священна голово, дім чистих добродійств, Божественного священства правило, пастирю великий»
(1-а стихира на стиховні)
Православний, і не тільки народ з особливим осердям шанує великого угодника Божого святителя Миколая. Майже дві тисячі років віддаляють нас від того часу коли жив Святитель, але пам’ять про нього жива завжди в серцях християн. Хто з нас не звертався до нього з молитвою в життєвих випробовуваннях, взиваючи до його небесного заступництва.
Проповідь на 28-му неділю по П'ятидесятниці
Великий проповідник покаяння, ревний виконавець заповідей Господніх святий Серафим Саровський сказав такі слова: «Збирай смирення, і навколо тебе спасуться тисячі». А Господь звертаючись до апостолів, а в лиці апостолів до кожного з нас закликає: «Навчіться від Мене, бо Я лагідний і смиренний серцем». І дальше Господь вказує тим хто збирав смирення і лагідність, що вони здобудуть спокій для своїх душ.
Проповідь в день пам’яті св. вмц. Варвари
Радуйся, Варваро, невісто Христова прекрасна!
Сьогодні свята Православна Церква святкує молитовну пам’ять святої великомучениці Варвари.
За царювання імператора Максиміана у фінікійському місті Іліополі жив багатий і знатний чоловік Діоскор. Дружина його померла, і він сам виховував свою єдину дочку Варвару. Будучи переконаним язичником, оберігав свою улюбленицю від впливу християн. Та юна Варвара перейнялася думкою про те, що має бути єдиний Творець всесвіту. Її світлий розум відкидав могутність богів язичників, творіння рук людських, а чутливе серце її шукало невідомого Бога.
Проповідь в день пам’яті св. ап. Андрія Первозванного
«Апостоле Первозванний, брате Первоверховного, Андрію, – Владиці всіх молися, щоб послав мир усьому світові і душам нашим велику милість»
(Тропар святому).
Дорогі брати і сестри, вдумаймося, який сьогодні знаменний день! Сьогодні ми прославляємо святого апостола Андрія, який був першим покликаний Самим Христом Спасителем для служіння. Ми радіємо тому, що первозванний Апостол виступив з проповіддю христової віри на території нашої Батьківщини, зокрема на Дніпрі, де внаслідок був збудований Київ і звідси на всю тодішню Київську Русь засяяло яскраве сонце Христової віри.
Проповідь на 27-у неділю після П'ятидесятниці
«Цю жінку, дочку Авраама, що сатана зв’язав ось вісімнадцять років, не треба було від цього вузла звільнити в суботній день?» (Лк.13.16).
Коли ж звільнено її із сатанинської неволі, «вона зараз же випросталася і почала прославляти Бога. Це поневолення згаданої особи було абсолютним: вона на цілих 18 років заніміла у справедливому щодо Бога-Творця чині — прославляти Його всією своєю істотою, сотвореною на «образ Божий». Кожна людина мусить у якійсь мірі пройти через це дошкульне сатанинське передсмертне знущання, бо кожний її гріх є реальною угодою людини зі сатаною — противитися волі Господній. У різних ступенях цієї угоди враховано інтереси обох сторін, а результатом цього є менше чи більше терпіння та повне чи неповне поневолення людини сатаною.
неділя, 2 грудня 2012 р.
Проповідь в день пам’яті великомучениці Катерини
«Дивний Бог у святих своїх»
Сьогодні, дорогі браття і сестри, свята Православна Церква вшановує пам’ять святої великомучениці Катерини. Молода дівчина, багатого і знатного роду, незвичайна красуня, вона мала, всі можливості розраховувати на те, що називається «успіх у житті». Багато було претендентів її руки - їх залучали її знатність, і багатство, і її дивовижна краса, але всі вони отримували відмову. А з її житія ми знаємо, що її чудовим чином, в неодноразових видіннях закликав до Себе Сам Господь Ісус Христос. А коли Він на її дівочу руку надів перстень і сказав: «Не знай жениха земного», - тоді вона вся цілком спрямувалася до Небесного Нареченого і була готова за Нього перетерпіти будь-яку муку і смерть. В її житії описуються страшні муки, які й уявити собі страшно людині, а юна діва витерпіла їх не тільки покірно, але і радіючи, що може вона довести своєму коханому Нареченому любов і вірність. Який зворушливий приклад! Знатність, багатство, молодість і краса – все принесено в жертву заради Господа Спасителя.
Проповідь на Введення в храм Пресвятої Богородиці
В кожне своє свято дорогі браття і сестри, Свята Церква прославляє Пречисту Богоматір. Все преславно і неосяжно в житті Богородиці. Славне і дивне її зачаття, преславне Її різдво, чудесне і неосяжне Її входження у Святеє Святих. Воно перевищує не тільки людський розум, але і Ангельський, про це оспівує свята Церква у святкових піснеспівах.
вівторок, 27 листопада 2012 р.
Проповідь на 26-ту неділю по П'ятидесятниці
Отрута на тарілці
середа, 21 листопада 2012 р.
У якому випадку слід подавати нам милість?
ЧИ ЗАВЖДИ подана нами милостиня принесе користь нашому ближньому? Адже на жаль, серед жебраків, наших ближніх, в й такі люди, які будуть використовувати зібрану милостиню на випивку або для задоволення інших своїх гріховних потреб. Підтвердженням правоти цієї думки є слова блаженного Августина, який говорив про те, що не всяке прохання слід виконувати. При цьому блаженний Августин вказував на те, що Йосип не зобов'язаний був виконувати любовні вимоги дружини Пантефрія. Або Сусанна не повинна була виконувати прохання іудейських старців, пов'язаних з любовними домаганнями.
Поради оптинського старця Мойсея
Якщо змилосердитеся над кимсь колись — за це помилувані будете.
Якщо постраждаєте з тим, хто страждає (небагато, здається, це є), — до мучеників зарахуєтеся.
Якщо простите тому, хто ображає, і за це не тільки всі гріхи ваші простяться, але дочкою чи сином Отця Небесного будете.
Якщо помолишся від серця про спасіння, хоч і небагато, спасешся.
Якщо дорікнеш собі, обвинуватиш та засудиш себе перед Богом за гріхи, які відчуває совість, і за це виправданим будеш.
Якщо сповідуєш гріхи свої перед Богом, за це вам прощення і винагорода. Якщо пошкодуєш за гріхи або розчулишся, або заплачеш, або зітхнеш, зітхання твоє не втаїться від Нього: "Не таїться бо від Нього,— каже св. Симеон,— сльоза, ані сльози якась частина". А св. Золотоуст каже, що якщо пошкодуєш за гріхи, то використає це для твого спасіння.
Якщо постраждаєте з тим, хто страждає (небагато, здається, це є), — до мучеників зарахуєтеся.
Якщо простите тому, хто ображає, і за це не тільки всі гріхи ваші простяться, але дочкою чи сином Отця Небесного будете.
Якщо помолишся від серця про спасіння, хоч і небагато, спасешся.
Якщо дорікнеш собі, обвинуватиш та засудиш себе перед Богом за гріхи, які відчуває совість, і за це виправданим будеш.
Якщо сповідуєш гріхи свої перед Богом, за це вам прощення і винагорода. Якщо пошкодуєш за гріхи або розчулишся, або заплачеш, або зітхнеш, зітхання твоє не втаїться від Нього: "Не таїться бо від Нього,— каже св. Симеон,— сльоза, ані сльози якась частина". А св. Золотоуст каже, що якщо пошкодуєш за гріхи, то використає це для твого спасіння.
Проповідь на 25-ту неділю після П'ятидесятниці
Милосердний самарянин – взірець любові ближнього
Дорогі брати і милі сестри, як ми знаємо вся Христова Благовість посідає ключову позицію у християнській вірі основана на «любові».
Кожним своїм прикладом із свого життя Господь Ісус Христос показує нам свою любов та милосердя до ближніх, які Його оточували. Він милосердиться і оздоровлює кривих, сліпих, прокажених. З любові і милосердя до ближнього Господь Ісус Христос воскрешає із мертвих сина одинака Наїнської вдови, воскрешає по чотирьох днях померлого Лазаря в якого вже почало розкладатися тіло.
Проповідь на Архистратига Михаїла
Сьогодні у день пам’яті архистратига Божого Михаїла та інших сил безтілесних ми спробуємо висвітлити правильне розуміння про ангелів, адже навіть люди, належні до Церкви, дуже часто, інтерпретуючи термін «ангел», надають йому невідповідного, спотвореного змісту. Дуже часто неодноразово доводиться чути слова «ангельський образ», «ангельські очі». Вживання слова «ангел» без розуміння його глибинної суті лише шкодить правдивій вірі, бо ж чиєсь святе переконання в існуванні безтілесних істот наражається на небезпеку бути потрактованим як анахронізм або плід нездорової уяви.
четвер, 15 листопада 2012 р.
понеділок, 5 листопада 2012 р.
Проповідь на 23-тю неділю після П'ятидесятниці
У сьогоднішню неділю євангелист Лука пригадує нам дорогі брати і сестри чудесне оздоровлення нещасного чоловіка, якого опанували злі духи. Гадаринські люди боялися цього біснуватого, який одягався в лахміття, не жив у хаті, а блукав полями-лісами, а найчастіше на цвинтарі поміж гробами знаходив собі пристановище. Дико накидався він на людей, тому вже здалека обминали його.
Підписатися на:
Дописи (Atom)



















